Skip to content

Welcome!

These is my blog ’bout Taiwan. Don’t expect too much, I’m not a pro ) Photos/Videos will be added soon

Не розумієте? Є питання? Пишіть на vaandr@bigmir.net

Do not understand? Got questions? Mail me at vaandr@bigmir.net

您看不懂?有問題?請告訴我 vaandr@bigmir.net

Не понимаете? Есть вопросы? Пишите на vaandr@bigmir.net

My FB: https://www.facebook.com/vaandr

Acknowledgements:

Блог створено за підтримки Аспірантської програми для іноземців EECS.

У приведеному тексті багато суб’єктивних оцінок життя та навчання на Тайвані.

Blog has been created with the support of EECS Int’l Graduate Program.

The following text contains facts and personal opinions on life and studies in Taiwan.

5. Свята та фестивалі / Holidays and Festivals

Як і будь-яка східна культура, Тайвань любить не лише смачно і вчасно поїсти, але й весело та гамірно щось відсвяткувати. А тут ще й накладаються відбитки геть різних культур та релігій, так що нудьгувати не доводиться. Почну з початку календарного року – святкування власне нашого Нового року. Традиційно, для місцевих новий рік відзначається за місячним календарем, тому в ніч з 31 на 1 святкування повністю стягнено з західного нового року: концерти, відлік до 12 години, великий феєрверк та народні веселощі до ранку. Феєрверк до речі вартий того щоб побачити вживу хоч раз в житті, одна з найвищих будівель планети стріляє різнокольоровим вогнем в усі боки – захоплююче видовище. Його весь час намагаються згорнути, бо дорого все організовувати, та й важко столиці витримувати величезні натовпи, але кожен рік знаходяться нові спонсори і show goes on. Святкує в основному молодь, адже півночі пити та галасувати заради “чужого” свята можуть лише ті, хто і так полюбляє це діло. Добре хоч першого вихідний, а то б зовсім святкування не вдалось. Проте вже другого доводиться бути на роботі/парах, одного разу навіть іспит писав заспаний, не вірячи власним очам і думкам.

Наступне, найбільше і найважливіше, святкування – це Китайський новий рік. Зазвичай він займає днів 10 вихідних у кінці січня – на початку лютого, три-чотири з яких майже все зачинено і ніхто не хоче працювати, особливо на півночі, звідки всі їдуть на південь до родичів. Адже Китайський Новий Рік – це велике родинне свято, і всі мають провести хоч кілька днів з сім’єю, зустріти всіх дальніх родичів до тринадцятого коліна. Причому у строго заведеному порядку – сім’я чоловіка, сім’я дружини (тата і мами для їх дітей відповідно), і тільки потім всякі друзі-знайомі-кохані, з ким власне хочеться провести кілька вихідних. Оселі декоруються, піротехніка та їжа закупається, загалом нічого особливо. Головне правило – якомога більше червоного кольору, вогню і шуму, бо як виповзе з морів місцевий бабайка, його треба швидко-швидко налякати, щоб він назад спати пішов. До наступного року. Особисто я люблю в цей час валятись десь на пляжі в теплі півдня, ліниво дивитись на нескінченні вибухи петард та феєрверків і якомога менше думати. І не дай боже щось заболить чи зламається в цей час, бо знайти лікаря чи майстра буде майже неможливо. З іншого боку, для людей, що працюють в компаніях, та для їх юних родичів це найкраще свято, адже перед ним видають премії (інколи ця премія у півтора-два рази збільшує річний заробіток). Ну а юні родичі (діти, племінники) традиційно отримують в подарунок “на щастя” гроші в червоних конвертах, причому наймолодші отримають більше. До речі непоганий спосіб видати дитині кишенькові гроші на весь рік, або поповнити депозит на подальше навчання, наприклад.

Далі – ще більше свят, проте вже не таких важливих, тому вихідних майже не буде ((.

Read more…

4. Змагання: Драгонбоут / Competitions: Dragonboat

Інше велике змагання, яке завше привертає увагу людей, це запливи на Драконових човнах. Вони відбуваються на початку червня, у честь національного свята – Фестивалю Драконових човнів. Походження свята та традицій змагання туманне, за однією з версій, що я чув, на таких човнах шукали утопленого в річці міністра, що плигнув в темні води через велике горе, несумісне з життям. Чи то він за країну так переймався, чи то його улюблений імператор слухав виключно злих і нечистих на руку радників, але занадто вже близько до серця пан міністр це сприйняв. Краще б сам на човнику покатався, поїв Дзонгзи та й пішов десь Покращення(тм) робити. Але з іншого боку, свято початку літа все одно треба з чогось узяти, знайшлася б інша красива історія, так чи інакше.

Але краще я вам про змагання розповім, там цікавіше. Уявіть собі два важких, довгих, широких та кольорових човна, що змагаються за перемогу. Тобто не самі човни, а команди на них змагаються, з гребцями, барабанщиком та Ловцем. Так, з великої літери. Бо йому звісно не Золотий Сніч ловити, але висіти на здоровій слизькій драконовій голові човна і так не просто, а коли його ще й розхитують 16-18 потужних гребців, геть важко. А тут ще й прапор треба впіймати, бо по хапанню прапора визначають переможця запливу. Зазвичай 1-2 рази за змагання один з ловців таки падає у воду, що може привести до вильоту всієї команди. А, позаду ще керманич, ледь не забув. У наших місцевих Сінчушних змаганнях його надають разом з човном, у команду він не входить. І це все щастя проходить у різних частинах Тайваню на річкових та морських портах за день-два. Але це лише верхів’я айсбергу, адже більшу частину бачать виключно учасники та їх друзі, і це підготовка до змагань. Звісно, ніхто не забороняє зібрати команду перед самим запливом, “чісто поржать”, але тоді не варто очікувати великих перемог, адже більшість учасників підходять до цього набагато серйозніше. Наш університет виставляє на змагання у Сіньчу команду іноземців досить давно, але навіть маючи у суперниках лишень інших іноземців, ми почали і не перестали здобувати призові місця тільки завдяки виснажливим 2-3 місячним тренуванням.

3. Змагання: Мейчу / Competitions: Meichu

Спортивні змагання у всьому світі це не лише стильні футболки та цінні призи, але у першу чергу привід зібратись людям з різних країн та провести час із користю та задоволенням. Численні олімпіади, чемпіонати та змагання дають можливість атлетам випробувати себе та помірятись силою, спритністю і вправністю. Ну а для вболівальників подібні заходи – це привід познайомитись з новими людьми та порозважатись разом. Тому геть не дивно, що навіть локальні змагання студентів дарують учасникам та тим, хто їх підтримує, чудовий настрій та приємні спогади. До того ж, у нашого університету (Чао Да) є давній та гідний суперник, сусід та партнер – Національний Університет Чінь Хуа (Чінь Да). Академічна боротьба-співпраця між ними ведеться постійно, папери публікуються, бали в національних рейтингах здобуваються, нові лабораторії відкриваються та ще багато всього, не видного неозброєним оком, відбувається 365 годин на добу 25 днів на рік. І це не помилка, у студентів просто ритм життя і графік шалений, не завжди поспати та поїсти встигнеш. Ну а раз на рік всі справи відкладаються на кілька днів заради одного – випустити пару, знищити, розгромити, розтрощити суперника. Ці змагання називаються Мейчу (梅竹, Méi zhú), і проводяться у два підходи – один для місцевих студентів, інший для іноземців. Розмаху китайської версії можна позаздрити – проходять кілька днів, мають багато видів спорту, ведуться фоторепортажі, відео зйомка та онлайн трансляції, відбувається справжня інформаційна війна вболівальників. Іноземці менш численні і більш розслаблені, тому ми маємо усього один день на змагання з баскетболу, волейболу, футболу, флорболу (це шведський хокей у залі, але легко навчитись і весело грати), крикету та “веселі старти”. У рамках останніх зазвичай буває повільний велосипед, триногі забіги та інші подібні речі. Цього року ще додали перетягування канату без обмежень кількості учасників, було весело але трохи непродумано в плані правил. Загалом кількість видів спорту трохи змінюють кожен рік, проте дух змагань, кльові футболки та смачний обід, так само як і шалена підтримка трибун (сарказм, Шелдон) залишаються незмінними. 

2. Гуртки / Student clubs

Інший вид відпочинку для студентів, це культивування власного хобі. Звісно, збирати марки чи грати в комп’ютерні ігри можна самому і вдома, незалежно від того студент ти, чи ні. Але набагато цікавіше збиратись з групою однодумців, спілкуватись і навчати чомусь одне одного. Саме тут і стане у нагоді один з численних гуртків. Оскільки універ дбає про багатосторонній розвиток студентів, майже цілий актівіті центр виділено виключно для різноманітних “клубів”. Більшість гуртків має власні кімнати з кодовими дверима і відповідне обладнання. За символічну плату (зазвичай до 10 мериканських долярів за півроку), будь-хто з студентів може отримати код від кімнати і можливість час від часу навчатись/тусуватись з іншими, або користуватись загальним обладнанням. Щоб було більш зрозуміло поясню на прикладі тих гуртків, у яких я бував сам або знаю від друзів про їх систему. У підвалі знаходяться столи для більярду, на них може пограти будь-хто зі своїми киями та шарами. Проте члени клубу більярду можуть взяти у кімнатці поряд все, що необхідно для нормальної гри (включаючи крейду і рукавиці). На матах клубу кікбоксингу у тому ж підвалі можна поспарингуватись, взявши рукавиці, або лупцювати грушу у своє задоволення. Проте, краще ходити на заняття, влаштовані старшими кікбоксерами, вони колись так само прийшли і нічого не знали, але було кому їх навчити. Загалом, більшість клубів мають таку практику: вправні “діди” навчають новачків, потім новачки стають гуру, і повертають борг клубу, навчаючи наступних новоприбулих. Таким чином не обов’язково вміти грати на барабанах, приходячи у рок клуб – впродовж семестру класи по кілька годин на тиждень і тренування дадуть змогу піднятись на достатній рівень, щоб грати у власній групі. Скоріше за все вона буде з таких самих новачків, і проіснує не дуже довго, але опановувати тонкощі стукотіння паличками буде набагато веселіше гуртом. Зібрали людей, застовпили час (зазвичай кожному гурту виділяють по 2 години на тиждень), і приходьте грати, ну а барабани з синтезатором, колонки й інше обладнання люб’язно надається у користування членам клубу. По кілька разів на рік ці гурти збираються і роблять безкоштовні концерти для всіх бажаючих, інколи навіть за межами університету. Так само свої виступи показують і класичний оркестр, і фокусники, і сучасні танцювальники, навіть кубик Рубіка хутко складають з зав’язаними очима, або дзиґами жонглюють на сцені. Є клуби шахів та настільних ігор, з ними можна пограти по кілька раз на тиждень. Окремо стоїть клуб випічки, ті ближче до їдальні туляться і показових виступів не дають, проте різною смакотою за невелику плату можуть почастувать на різних ярмарках. А, мало не забув, в іншому підвалі є навіть ді-джей клуб, там періодично гулянки влаштовують. Загалом, кількість гуртків мене ще вісім років тому вражала, а за цей час їх кількість лише збільшувалась, так що групу людей зі спільними інтересами і переконаннями зможе знайти майже будь-хто.

0. Університет / University

Раптово усвідомив, що багато пишу про свій університет, не представивши його належним чином.

Офіційна назва Національний Університет Чао Тунг (國立交通大學, Guólì jiāotōng dàxué, National Chiao Tung University), розташований у славному місті Сіньчу (新竹,Xīnzhú), що на півдні від столиці Тайпею (台北,Táiběi). Заснований майже 120 років тому у Китаї як транспортний (судячи з назви) університет, частково переїхав на Тайвань 55 років тому через зміну геополітичної ситуації, і з того часу встиг стати одним з найкращих інженерних університетів не лише в Азії, але й в усьому світі.

Більше можна почитати десь там ↓

Wiki або Оф сайт

1. Спортивні знаряддя / Facilities for sport

Для тих хто переймається не тільки здоров’ям власного духу, але й тіла, буде цікавим опис можливостей для занять спортом. Численні секції з боротьби, аеробіки, йоги і навіть кінного спорту я описувати не буду, адже більшість з них я бачив лише у пів-ока або чув у пів-вуха. Так само як не зможу перелічити всі університетські команди з всіх видів спорту: точно є футбол, баскетбол, плавання, бадмінтон, бейсбол, волейбол, теніс; з цих дисциплін я бачив змагання, або вболівав за того чи іншого знайомого представника з числа іноземців чи китайців. Але я можу розповісти про ті речі, які доступні всім без виключення студентам, а деякі навіть всім гостям університету. Десятки тенісних і бадмінтонних кортів, баскетбольних і волейбольних майданчиків під відкритим небом та під дахом дають можливість спробувати свої сили у багатьох видах спорту і знайти своє. Футбольне поле запрошує бігунів на кругові доріжки, а любителі ганяти м’яч знайдуть для себе велике трав’яне та 2 малих гумових поля. На задньому плані можна пострибати в пісок, та й місцеві лучники тримають там свої цілі. Також нещодавно перебудований та переобладнаний басейн під дахом в будь-яку погоду стане у нагоді не лишень любителям поплавати, але й дасть усім змогу відпочити і розслабитись у сауні чи ванні з крижаною водою, під струменем води чи з ненав’язливими бульбашками гідромасажу за пристойну плату. Ну а любителі качати м’язи можуть завітати у тренажерний зал, де можна подивитись телевізор і послухати музику, а також побігати, потягати залізо на різних тренажерах або зробити власну програму з набором гантелей. 

5. Семінари / Seminars

Окремо хотілось би виділити таку частину учбового процесу як семінари. Здавалося б, навіщо відвідувати десяток лекцій на семестр, слухати різних запрошених ораторів та дивитись на нові досягнення в області мікротрубок програмістам? А ще треба паперові репорти здавати, і це при тому, що оцінка іде «зарах/не зарах» і не впливає на середній бал. Але ж не просто так їдуть викладачі та просто науковці з Європи, Америки та Азії, не просто так показують свої таблиці і графіки, не просто так розповідають про свій досвід та свою роботу. Адже від кожного з них можна чомусь навчитись. Від когось ти дізнаєшся як варто робити презентації та як виглядає його (її) університет чи дослідницький центр. Хтось розповість про майбутнє технологій в області машинного читання, або розпізнавання картинок, або інструментів вводу-виводу, або ще бозна-чого. Хтось, навпаки, черговий раз на власному прикладі нагадає, чому не варто переобтяжувати слайди інформацією, та з якою швидкістю варто розповідати, щоб шановна аудиторія і не поснула, і встигала перетравлювати інформацію. Старий та вже сліпий автор всесвітньо відомого підручника з електроніки розповість як він обрав інженерну науку, надихнувшись в гаражі свого батька-механіка, і чому написав цей самий підручник. Та ще безліч маленьких і великих відкриттів чекає на допитливий розум на десятках лекцій з різних частин інженерної та не тільки науки.