Skip to content

4. Лаба та адвайзер / Lab and adviser

У всіх без винятку студентів має бути такий собі викладач-покровитель, що буде ставити підписи на деякі папери та допомагати порадою, а коли й навіть матеріально (звісно не за красиві очі, а за певну роботу). І якщо у «андерградів» (студентів-бакалаврів) цей професор у навчанні напряму участі не бере, а тому зазвичай студентом не обирається, на аспірантській програмі вибір наукового керівника є визначним. По-перше, область його наукових інтересів так чи інакше буде визначати напрям твоєї майбутньої дипломної та іншої наукової роботи. По-друге, і це напевне найголовніше, від його індивідуального підходу до своєї роботи та роботи студентів залежатиме, скільки статей на тиждень треба буде читати, скільки робити презентацій на семестр та скільки годин відсиджуватись в лабі. І хоч наша програма EECS дозволяє обрати наукового керівника упродовж першого семестру, вибір настільки великий що дізнатись про всіх та їх слабкі і сильні сторони надзвичайно важко. Ну і по-третє, обираючи викладача ти обираєш таку собі «сім’ю» на наступні кілька років. Адже допомагати тобі опановувати складні науки буде не тільки він, але й усі ті студенти, яким пощастило обрати того ж самого науковця що і тобі. З ними ти будеш в одному «офісі» днями і ночами сидіти за комп’ютером, ділити складне і дороге обладнання для експериментів (у серйозних хіміків, фізиків, фотонщиків, та й інших нейробіологів вартість обладнання складає десятки або навіть і сотні тисяч долларів). Ну і звісно з ними ж ви будете збиратись кілька разів на семестр відсвяткувати якісь досягнення, або просто відпочити у ресторані чи співалці караоке (полюбляють азіати і старі і молоді співати під субтитри), інколи навіть коштом лаби. Особливо цінні члени лабораторії отримують у розпорядження найкраще залізо, гарні стільці та дорогі навушники, у залежності від настрою вашого адвайзера ))

Advertisements

3. Учбові ресурси: доступ до мережі Інтернет / Resources: Internet access

Оскільки більшість учбових матеріалів у нашу еру високих технологій переходить з паперу у цифру, постійний доступ до «інету» стає критичним. Але для того щоб перевірити розклад курсів чи «залити» домашку на сайт більше не треба бігти додому до комп’ютера, адже університет вже подбав про тебе. Окрім вищезгаданої бібліотеки, відкриті для використання машини, під’єднані до всесвітньої мережі та сканерів з принтерами, є у комп’ютерному центрі, при чому одна з кімнат там відкрита цілодобово. Також мають цілі комп’ютерні аудиторії деякі факультети (я знаю про інженерні та програмістські, але думаю вони такі не одні). Ну а для любителів безпровідного підключення, більшість корпусів мають вайфайні точки доступу з єдиною системою логіну (один раз зареєструвався і маєш доступ будь-де). Це вже не кажучи про лабораторії для аспірантів та гуртожитки: 100-мегабітна сітка дорми (від dormitory – гуртожиток) інколи реально видає більше 10 «метрів» на скачування, і більше мегабайта на віддачу. І на додачу доменне ім’я та статична IP-адреса, непогана причина жити в гуртязі, правда? 

2. Учбові ресурси: бібліотека / Resourses: library

Оскільки ходінням на пари нікого не здивуєш, розповім краще про те як студенти поза парами вчаться. Нє ну звісно тут теж все відносно банально, бібліотеки-лабораторії, але ж тут справа не в тому ДЕ ти вчишся, а в тому наскільки тобі полегшили життя. Взяти хоча б і нашу бібліотеку – навряд чи знайдеться людина яку не вразить масивна восьмиповерхова споруда прямо в центрі університету. І місце обране не випадково, це своєрідне серце такого собі організму під назвою Чао Да (це так скорочено наш університет китайською звуть). На верхніх поверхах тут розташований музей університету та офіси адміністрації. Велика актова зала у підвалі запрошує на різноманітні конференції, семінари, презентації та інші святкування для тіла і душі. Також у підвалі можна взяти і подивитись кіно в невеликих звукоізольованих кімнатах. Комп’ютери з доступом до мережі інтернет та принтерів на першому поверсі дозволяють швиденько перевірити пошту або знайти на сайті бібліотеки необхідну книгу. Також на першому і класику місцевого та зарубіжного кіно крутять, і виставки різноманітні роблять. Кілька років тому навіть стенди різних країн виставляли, був і Україні відведений тиждень на показування і розказування про свою неповторну культуру та природну красу. Проте студенти проводять мало не по півдня в тих стінах не через усе вищезгадане, і навіть не через халявний кондиціонер, а завдяки тому чим і має пишатись справжня бібліотека. Шість поверхів літератури та періодики різними мовами світу доступно для перегляду, читання, або навіть і ксерокопіювання. Підручники, статті, журнали, просто цікаві книжки тихо лежать на полицях, з номерами по каталогу і штрих-кодами, що дозволяє легко знайти і взяти на місяць-другий все що треба для спокійного повноцінного навчання або відпочинку.  

1. Офіси / Offices

Перше місце куди попадає в університеті розгублений закордонний студент, це Офіс. Я спеціально не називаю його конкретну назву, оскільки це може бути і один з численних офісів факультету чи кафедри, і офіс допомоги іноземцям, і офіс викладача, завдяки якому ви потрапили до нашого чудового кампусу. Тут мені треба зробити невеликий реверанс в бік програми, на якій я маю честь навчатись: вони мають власний офіс та штат з 3 чи 4 співробітників, які в основному розгрібають наші, студентські, проблеми. Так от, щодо Офісу. Там в основному працюють привітні люди, готові допомогти та порадити. І, не дивлячись на те, що їм завжди є чим зайнятись, вони можуть допомогти і зі стипендією, і з вибором курсів, і з перекладом якогось чергового листа китайською (від банку, поліції, стільникового оператора, ну чи ще від когось, хто не розуміє, що нерозумним іноземцям треба писати англійською), і ще бозна з чим. Ніколи не знаєш, що з тобою може статись, але завжди знаєш, що універ за тебе горою. Треба в лікарню? З тобою поїде містер Лін з Офісу Навчання Захисту (щось на кшталт воєнної кафедри, але з набагато ширшими обов’язками і повноваженнями). Стомився від навчання чи ще якісь проблеми? Можеш піти поговорити зі співробітниками Офісу психологів. Треба підтвердити броню квитка? Міс Чен. Прийшла писулька від міліції, невідомо чого хочуть? Міс Ванг не тільки пояснить що куди, а ще й мапу намалює. Треба дозвіл на роботу? Міс Хуанг. Нема де жити? Містер Лі. Та навіть якщо потрібен вантуз чи зламався велосипед, знайдеться свій містер чи своя місіс, які допоможуть порадою, або навіть відвезуть-покажуть.

4. Подорожі / Travels

Особиста ремарка: моїм улюбленим видом відпочинку є подорожування, тому говорити на цю тему можу нескінченно. Улюблений вид транспорту на Тайвані – двоколісний. На велосипеді певний час крутився, але довго на ньому не висидів. Купивши скутер, я за 2 роки проїхав тисяч 15 кілометрів, оскільки на ньому я вже двічі об’їхав острів. Колись я зберусь викласти фотографії з описанням місць де я бував, а наразі спробую узагальнити те що бачив.

Подорожувати тут можна як активно, так і пасивно. Для активних є безліч чудових і мальовничих гірських маршрутів. На деякі доведеться взяти дозвіл, але загалом почимчикувати по асфальтованих стежках гірського парку, або помісити глину, чи полякати місцевих на гірських стежках, серед буйної порослі джунглів, можна мало не біля будь-якого міста. Ліси тут періодично попадаються дуже непривітні. Це вам не під ялинами Криму чи Карпат крокувати, круті схили з вогкого каміння і жодного рівного місця під намет, – ось що чекає на любителів лізти по непроторенним стежкам. Інший варіант активного відпочинку – велосипедний. В деяких містах можна навіть побачити виділену частину дороги для тих, що крутять педалі, але особисто я більше полюбляю облаштовані велосипедні маршрути по узбережжю морів-океанів чи річок. Тут дорогу ділиш тільки з друзями-велосипедистами чи нечисленними пішоходами, плюс навколо не так загазовано і шумно. Доречі, тягти власний вел необов’язково, біля подібних маршрутів зазвичай можна зняти досить пристойний велосипед (долара за 3-5), тандем, чи навіть якийсь багато – колісний та педальний каретоподібний транспорт (цей вже буде дорожче, але на компанію все одно вийде недорого). Для любителів пасивного відпочинку є пляжі Кендінга (найпівденніший край острова). Також є розкидані по всьому Тайваню дикі та не дуже гарячі джерела, з різними температурами та мінеральним складом води. Окремо слід згадати унікальний (їх всього три на весь світ) комплекс з океанічною гарячою водою. Знаходиться він на Зеленому острові, 50 хвилин на човні від східного узбережжя Тайваню. Звісно, цими опціями все не обмежено, адже є і серфінг, і пірнання з маскою чи аквалангом, і дельтапланеризм, і найт маркет, і …, і найт маркет! Цих нічних ринків багацько, і житель будь-якого міста буде хвалити свій, він точно буде найбільший, та ще й з якимись унікальними стравами, іграми чи товарами. А якщо правильно обрати час відвідування певної місцевості, можна навіть побачити стародавні обряди зі спаленнями човнів, піснями, танцями та іншими вертепами.

Архітектурних пам’яток тут не так багато. Якщо не брати до уваги Тайбей 101, залишаються кілька залишків стародавніх укріплень чи фортець десь 17-18 століття, будовані японцями на початку 20 століття вокзали та ратуші, а також сучасні палаци столиці. З іншого боку, подорожуючи різними містами, можна побачити багато цікавих і красивих храмів. Там не прийнято шуміти (окрім великих свят з феєрверками та іншими своєрідними витребеньками), але спокійно можна знімати фото і відео, гуляти і роздивлятись. При всій повазі до місцевої культури та архітектури, як на мене ті храми всі однакові, від міста до міста відрізняються лише розміром та деякими незначними деталями.

3. Їжа / Food

Власне кажучи, їдять тут все: від жуків і місцевих рослин, до борщу з квасом (на то є українські та російські ресторани). Більшість іноземців, що бували тут звісно не забудуть смердюче тофу, чорні яйця, та іншу екзотику на кшталт «волохатого» м’яса чи томатно-ананасного соку, і навряд чи сумуватимуть за нею, але більша частина їжі на вигляд і на смак досить пристойна. До сильних запахів також швидко звикаєш, ну а за наявності кухні, продуктів та прямих рук можна зробити чудеса. Найпримітивніші інгредієнти на Тайвані то рис, бамбук, соя, риба та курка. Рису по чотири врожаї на рік плюс поставки з Таїланду, Китаю та навіть Індії.  Бамбук взагалі росте як трава, і з бамбукових початків салат робиться, а в стовбурах та листі можна щось запікати. Риби повні моря навколо, за кількасот років місцеві придумали багато способів її вживати: і сирою в соусі, і вареною, і пареною, і ще бозна-якою. Ну а птицю всяко смажену-варену-печену напевно всюди легко ростить та їсти. Окрема стаття то соя – тут і салати з ростків, і молоко, і сир (тофу), і ще купа всього про що я може й гадки не маю. Загалом місцевий народ попоїсти любить, тому в ресторанах, малих та великих, та просто на вулицях повно їжі від Макдональдсів і піцци з пастою, смажених курячих сердець чи грибів на палочці, і до рису з підливою та супу з локшини та яловичини.

2. Загальні факти / General Facts

Офіційна назва – Республіка Китай, дана демократичним урядом який фактично керує «незалежною» країною. З точки зору комуністичної Китайської Народної Республіки та більшості цивілізованого світу є частиною материкового Китаю, хоча це не заважає тайванцям отримувати «візи» в Китай та мати «посольства» (комісії економічно-культурного співробітництва) в інших країнах. На спортивних змаганнях Тайвань також окремо – як Китайський Тайбей (щось на кшталт Українського Сімферополя, якщо вважати Крим окремою країною). Це все було б дуже дивно, заплутано, і постійно призводило б сутичок між великим та малим Китаєм якби не два великих Але: по-перше, Великий брат Тайваню Америка довгі роки допомагала їм грошима, технікою та кадрами а отже теоретично не дасть нікому їх ображати; а по-друге, нащо битися тих з ким дуже вигідно миритися – адже тайванські фабрики в Китаї та місцевого споживача китайських товарів ніхто не відміняв.

Тепер трохи сухих цифр. Острів в Тихому океані, за 150 км від східного узбережжя Китаю; столиця і найбільше місто Тайбей; довжина майже 400 км, ширина близько 140 км, площа майже 36 тис. кв. км (майже в 17 разів менше за Україну); населення близько 23 млн. (майже вдвічі менше від українського); вздовж всього острова зміщені на схід тайванські гори, найвища точка Юшань висотою під 4 тисячі метрів; клімат субтропічно-тропічний (через острів проходить Тропік Раку); національна мова – мандариновий діалект китайської; валюта – Новий Тайванський Долар (коливається десь від 1/29 до 1/32 американського). Не дивлячись на велику плотність населення країна має 8 досить великих національних парків з рідною флорою-фауною та безліч малих парків та заповідників.

Read more…